Хмельковський_Лев_Костянтинович: 

Родові?християнськог?богослов?? Олександра Ме?  ?1

 (книг?спогад)

9 вересня 1990 року я бу??родино?на відпочинку ?Гурзуф? коди ми щоліта приїздил?до мого пр?те? ?ди?чого будинк?Леонід?Дмитрука та його дружин?Зіни. Саме ?їхні?колись кримсько-татарській садибі почули, що пі?Москво?вбит?відомого християнськог?просвітите? ? Олександра Ме?. Ус?ми були вражен?ци?злочином ?невдовзі на?молодший си?Фелікс пові??підмосковн?селище Семхоз харчов?дари для родини Мені? Його вдов?Ната? Григоренко пізніш?розповіл?мені, що приїзд Фелікс?став дарунком небе? бо част?прибувал?до не?високі церковні гост? яки?треб?було частуват? ?на ті часи ?домі було бідн? аж раптом ?Україн?надійшли харч? 

?те?поїхав ?Семхоз, познайомив? ?Натале??сино?подруж? Михайлом. Відтод?ми зустрічали? ?Ната? запропонувал?мені перекласти українсько?мово?твор?? Олександра, адже його рі?походи??Україн? ?Харков? ?Ната? була ?Кобе?кі?на Полтавщині. ?нелегк?часи чимало українці?шукало прац?пі?Москво??родина Наталі ?1941 році те?рушила на північ, де потребувал?дешеви?робітників. Батько її бу?агрономо? мама Ангеліна співал??церковному хорі. Приїхали чотири брат??сестра Григоренки. 
?підтрима?ідею видання книг ? Олександра українсько?мово??узявся за переклад. Директор львівськог?католицького видавництв?«Свічад?raquo; Богдан Тр?новський те?визнав таке видання потрібни? Було видано книжки «Си?Людський» (кілька видань), «Перш?апостоли», «Світло ?пітьмі ??raquo;, котр?прихильн?зустріли ?Україн? Українські переклад?були покладен?на меморіяльни?стіл ?кабінеті ? Олександра Ме? ?Семхоз?

Походжен? ? Олександра ?Україн?зацікавило мене ?за порадо?Наталі Григоренко ?моїм сино?Феліксом, яки?на то?ча?очолював ?Черкасах християнськ?місі?«Стефанус», що діяла ві?місі?Ричард?Вурмбранда «Голо?мученика», ми поїхал?до Харков? де зберегли? родинн?архіви священика, лист??фотографії його прабабус?Анни Василевської, її діте?та внуків. Знайдені матеріал?дали мені можливість написати російською мово?(тобт?мово?оригіналів) книжечку «Витоки», авторств?яко?я тоді чемн?віддав правнука?Анни Василевської Світлані Рабинови??Вікторов?Турубінерові, зазначивши лише мі?літературний запи? ?са?скла?ту книжечку, художник Валентин Почепцов художньо її оформи? ?Фелікс Хмельковськи?випустив ?своєму видавництв?«Стефанус». Надрукувал?книжку ?січн?1995 року ?Науков?дослідному інститут?технік?економічни?досліджень ?хімічній промисловост? де я тоді працював (редактор видання Світлана Горіна). Увес?наклад ми повезл?до Москви ??роздал?учасника?конференці??нагоди 60-річчя ? Олександра Ме?, що відбулася ?Бібліотеці закордонно?літератури пр?повній залі учасникі? ?те?ма?слов?пр?українськи?слід родини ? Олександра. 

«...неха?учаться перш?побожн?шанувати родину свою, ?віддячувати? батька? бо це Богові вгодно». (Перш?послан? до Тимофія, 5:4)

Духовн?служін? ? Олександра Ме?, його тернисти?шля??трагічне завершен? земног?життя, богословська ?літературн?спадщина пробудил?багатьох ?навернул?до віри – джерел?життя, наді??постійного оновлення. Уж?опубліковані щоденник? спомин? есеї люде? близьких до ? Олександра, статті ?книг?дослідникі?його спадщини, ?самі прац?протоєрея ? Ме? видаються багатьма мовами світ?

Добрий плід дозріває на добром?дереві. «Ві?народився 22 січня 1935 року ?Москві, ?родині европейськ?освічени?єврейських інтелігентів», – це ?до??статті пр?Олександра Ме? Андр? Безсмертного ?Володимира Ойвина ?газеті «Протестант», що вийшла ?жовтні 1990 року до сорокови?загибелі ? Олександра. 

Бабу? ? Олександра по материнській ліні?Цецилія ?сі?rsquo;?Василевських – велико? дружно? вирощено??любові, вірі, доброт? прац??терпінні. ?ці?сі?rsquo;?любили теат? літературу, ?ні?гостил?письменників, артистів. Сі?rsquo;я була співуч? співав ?? Олександ? Як ?більшіст?інтелігентів країни, Василевськ?та їхні нащадк?пережили райдужні наді?початк?нового століт? ?похмурий рано?революці? нестатки ?страхи соціалістичног?будівництв? Другої світової війн? осін?розпад?тоталітарног?режиму ?нову?наді?на відрождення віри ?водночас ?не?того укладу життя, ти?моральни?заса? які забрал?колись віхола соціальних потрясінь. За це відродження сі?rsquo;я заплатил?немалими жертвами, сере?яки?непоправно?втрато?стал?передчасна кончин?? Олександра. Господ?уготовив йому долю Мученика, ал?світло, яке випромінює терновий вінець цієї велико?людини, велико?міро?йд?ві?тієї віри та любови, які допомагали вист?ти ?утвердитися всій сі?rsquo;?Василевських.

?1888 році поме??Полтав?книготорговець Веніамин Василевський, прадід Олександра Ме?, залишивш?пі?опікою непотішено?#8232;вдов?Анни Йосифівн?семеро діте? старшому ?яки?Володимиру уж?йшов двад?ти? ?молодшій Вірі ледв?виповнилося ?rsquo;ять лі? Анна ?дітьми переїхал??Харків, де найняла (чи купила?) квартиру, що займал?верхні?поверх невеликого одноповерховог?будинк??Інструментальном?(тепе?Мечников? провулку, 3. ?одні??кімнат, що не мала опален?, бу?обладнаний велики?ла??подвійними, заповненим?кригою стінками – льодни? ?якому за певн?плат?се?ни, які привозил?това?на рино? могл?його зберігат? Частин?молочних продукті?після переробк?продавал? Це?льодни? по???заробіткам?діте? які поки ще не стал?твердо на ноги, не тільки годува?сі?rsquo;? ??бу?джерелом їхньог?нелегког?навчан?. Кімнат? ?які?ст??ла??ледо? зберігал?назв?«льодни?raquo; ?квартирі Миколи Василевськог? яки?ту?залишився жити.

?ті далекі роки на Анну зійшло благословення Боже, коли її зцілив свої?словом преподобни?? Іоан?Кронштадтський. Пр?це писа?Олександ?Мень: «?бу?народжений ?правосла?rsquo;?не тільки формальн? ал??по суті. Сі?rsquo;я наша здавна вважал?себе пі?благословіння?? Іоанна Кронштадтськог? Ві?увійшо??її життя не ?книг. Мамина бабу?, яка ще ?ньчила мене, бувала ?? Іоанна ?ві?зцілив її ві??жкої недуги. Пр?цьом?ві?відзначи?її глибок?віру, хоча знав, що вона не була християнкою, ?сповідувал?юдейську релігі? Думається, що благословіння ? Іоанна не минуло марн? мама моя ?раннього дитинств?проникла? віро??Христа ?передала мені її ?ті роки, коли довкол?? віра була гнаною ?видавала? згасаючо? коли багато люде? які досі були церковниками, відходил?ві?не?raquo;.

28 січня 1895 року бу?охрищени??православн?віру старши?си?Василевських – Володими? ?майбутньом?інжене?шляхови? ??то?ча?дорожний майсте?Курськ?Харківсько-Севастопольської залізниц? Пізніш?прий?ла правосла?rsquo;я його дружин?Людмил? учительк?молодших класів. 

?сі?rsquo;?Василевських ус?були трудівниками: Яків – інжене?технолог, Микола служив бухгалтеро??Земельному банк? його дружин?Олександра була зубним лікаре? Розалія стал?актрисою. Знайшл?своє місц??житт??інші діти – Іл?, Віра, Цецилія. ?куди ?не закинула їх до?, вони завжди ділились новинами ?мамо? братам??сестрами.

Найближчою людино?після мами ?сі?rsquo;?Василевських для всех її членів став її старши?си?Володими? Пр?ставлення родини до Володимира, дізнавшись пр?його смерть 27 квіт? 1941 року, написала вдов?Людмил??дочц?Валентин?його племінни? Віра Яківна, духовн?наставни? підростаючог?Олександра Ме?: «?? Воло? завжди користував? ?родині ви?тковою любо?rsquo;??поваго? Бабу? завжди виді?ла його сере?усіх свої?діте? ?моя мама ставилася до ньог? я?до рідног?батька. Свої?тверди? рівним, розумним ставлення?до життя ?високорозвинутим відчут??обов’язк? особистого ?громадського, ?? Воло? завжди благодійно вплива?на оточен?. Недавн?тато прочитав на?вголос лист? якого ?? Воло? присла?до Нового року. ?цьом?лист?ві?ніби підводит?підсумки свог?діяльного життя, ?якому ві?ма?велике прав?на задоволення. Таки?ві??пішо??життя, не зазнавши безсилої старості, не переживш?самого себе... Пригадую ті захоплен?лист? які писа?пр?не?(пр?внучку Світлану) ?? Воло?, ледь не ?самого немовлятськог?віку. Це говорить пр?велику ніжність, яка жила ?його душі».

?ці?розповід?використан?лист??архіву сі?rsquo;?Володимира Василевськог? ?роки війн?їх зберегла ?Харков?віруюч? православн?жінк?Віра Василівн?Тюрина.

Перш?де?тиліття ХХ століт? видалось особливо романтични?для Цецилі?Василевської, бабусі Олександра Ме?. Вона працювал??Харков?сестро?милосердя ? заощадивши грошей, поїхал?до швейцарськог?міст?Берн ?надією поступит?на медичний факульте?університету.

Ле?Хмельковськи? Родові?християнськог?богослов?? Олександра Ме? (книг?спогад)  ?2

Почато?..

Друг?світов?війн?не обійшл?рі?Василевських. Ві?голоду ?нестач померл??Москві Яків Веніамінович, Іл? Веніамінович, ?Харков?– Валентин?Володимирівн? Дружин?Володимира Василевськог? уж?після смерти дочк? виїхал??внучко??Поволжя. Ту?знайшо?Світлану лист ві?Цецилі? «Здрастуй, Світланочк? Свєтік дороги? Як зраділ?я, побачивш?твоє?руко?написани?лист! Пташечка рідн? спасиб? що написала! Вс?таки уж?видн? що ділова людина ?свої думк?толков?направ?? Поздоров??тебе, дєтк? ?переходо???rsquo;яти?клас. Добр? що продовжуєш нормальн?займатися. Багато випало на?пережити, стільк?важких втра? Війн?– це жорстока, дика, злочинна вигадк?Тільки ?швидше їй кінець! Спасиб? що написала пр?бабуню, пр?Поліну (дружин?Ле?. Жаль, що не знає? чи живі дітк?(старші діти Ле?– Лілія ?Олександ?. Чи ви відповіл?Ле?.. Добр? що працює??полі. ?любл?піклуватися ?спостерігати за життя?рослин. Обійми, приголуб, поцілу?за мене бабуню. Напишу до не?окремо... Дуже рада, що бабу? ?Вами. Відволікай її ві?важких думо? чита?їй вголос. Стареньк?людина та?само потребує ласк??уваг? я?маленька, ?ти розумниця, зможеш прикрасити їй життя».

Становлення Олександра Ме? проходил??перш?повоєнні, голодн?часи. Ві?Віри Яківни ві?дізнав? ?добр?засвої? що життя людини не ділить? на ди?че ?доросл? тому не можн?витрачат?дорогоцінний ча?на порожн?розваг? Олександ?рано поча?читати досить серйозні книг? причом?незвичайні для ровесників-москвичі? Хоча ?сере?його ровесників були незвичайні люди – ?одні?школ??Олександро?училися Андрій Вознесенськи? Андрій Тарковськи? Олександ?Борисо? ?церкві Різдва Іоанна Предтечі на Красні?Пресні разо??ни?прислужува??вівтар?майбутні?Єписко?Філаре?– глав?православної церкви ?Білорусі, студентськ?квартиру ?Іркутськ?Олександ?діли??Глібом Якуніним.

Разо??фотокартко??Москви ?Харків ?січн?1949 року прийшо?лист ві?тітоньки Тілі – вдов?Іллі Веніамінович?Матільди Львівн? Вона писала пр?юног?Олександра:

«... вчор?була ?Лєночк? бу?день народжен? Алік? йому виповнилос?14 рокі? Велики? довгий «юнак». Дуже талановити??серйозни? Добрий художник. Ал?навчан? ?школ?його не цікавить, не захоплює. Чита?багато наукових книг, са?цікавить? світом тварин, птахів. Чоловікові Лєночк?легш? ві?одужує ?лікарі кажуть, що ві?чере?днів 10-14 його випишуть ?лікарн? От було переживань для Володі ?для всіх на? Лікарі кажуть, що вважал?його безнадійно хворим. Вони вс?шлют?Ва?привіт, Вірочк?збираєть? написати до Ва? ал?вона дуже зайнята, приходит??роботи пізн? ?ни?прибавил?ще дв?робочи?дн? що?«рухати наук?raquo; – вона всеціл?віддалас?служінню Лєні ?її ді?? ?діти вс?ще не одужал?ві?стрептококової ангіни, то один, то другий прихворі? Ві?Цилі лист?мало втішні, Семе?ус?нездужає, працюват?йому не можн? працює Воли?(молодший си?Цецилі?Володими?, ал?ві?один прогодуват?їх не може, вони ?нужд? Ле?їм допомогт?не може, ?самого сі?rsquo;я ?rsquo;ять осіб. Лєні важк?допомагати матері, бо вона сама не працює. Пока вона училас? то відсилал?рідним свою стипенді? Та?складається життя ?батькі? ?почуваюся та? я?повинн?почувати? стареньк??77 рокі? ал?ні на що не скаржу? ?не лікуюся. Ніхт?мене не обслуговує. Сама прибираю, перу, готу?їж? ходж?за покупкам? Правда, ходж??паличкою ??магазині това?не можу роздивитися, бі? каси грош?не можу розрізнити, ма?наді?на чесність касирк? Вс??я бадьор? одна їзжу до Лєночк?на двох трамвая?.. Коли чу?по раді?звук?вальса, мазурк?– я танцую ?себе ?кімнат? Мо?сусідк?називают?мене – «героїня», ?? героїня ?нетерпін??чека?смерти, та?скучно ?одинок?жити. Адже я уж?не працюю півтор?року ?та?скучно бе?громад? товариші?..».

Один за одни?відходил??життя працьовиті діти Анни ?Веніамін?Василевських. ?кінц?1940-их рокі?померл?Микола ?сі?rsquo;?молодшог?сина Веніамін??нинішньому Іван?Франківськ??Віра Веніамінівна ?Москві, ?1950 році Цецилія ?Москві. Старішал?внук?Віра, Ле? Лідія, Олен?.. Утверджували? правнуки ?сере?ни?– Олександ? Один ?його біографі?Ів Аман писа? «?1953 році, чере?кілька мі?ці?після смерти Сталін? Олександ?закінчив середн?школ? Оскільки вс?програму семінарі?ві?засвої?самостійно, то виріши?поступат?до вищого навчальног?заклад? Останн?роки сталінського правління були позначен?розгулом антисемітизм? тому його походжен? стал?перепоно?для вступу ?університе? Ві?вибрав Московськи?хутровий інститут...» (Ів Аман. «Александ?Мень, свидетел?своего времен?raquo;. ? Рудомино. 1994).